Бюджет та громадськість

Чи знаєте ви про свої права у разі скорочення?

В умовах економічної кризи, яка значною мірою вплинула на кадрову політику багатьох підприємств, що розташовані на території Львівської області, особливо актуально постало питання про дотримання роботодавцями й іншими посадовими особами підпри­ємств норм законодавства про працю під час звільнення працівників.

Особливо п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а саме: розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку “змін в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників”.

Із досвіду знаємо, “що рівень знань роботодавців у сфері трудового права є недостатнім, а тому під час звільнення працівників відбуваються масові порушення норм законодавства про працю, свідченням чого є численні звернення громадян, які надходять в Інспекцію праці для розгляду.

Тож аби захиститися від неправомірного звільнення, працівникам необхідно орієнтуватися не менше, ніж роботодавцям, принаймні щодо найелементарніших питань, які стосуються процедури звільнення.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють процедуру звільнення найманих працівників є Кодекс законів про працю України, Закон України “Про оплату праці”, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників №58, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.01 №260 “Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою”.

Так, у разі звільнення працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України роботодавець зобов’язаний забезпечити наступні елементи процедури звільнення:

– ліквідацію, реорганізацію підприємств, зміну форми власності або часткове зупинення виробництва, що зумовлюють скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можна здійснювати тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, зокрема інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнення.

Власник або уповноважений ним орган не пізніше, ніж через три місяці від часу ухвалення рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення (ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України);

– про наступне вивільнення, персонально попередити працівників не пізніше, ніж за два місяці (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України);

– у разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці врахувати переважне право на залишення працівника на роботі, що передбачене ст. 42 КЗпП України, яке надається працівникам із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (за наявності двох або більше працівників аналогічної посади), а за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації перевагу в залишенні на роботі надають: 1) сімейним – за наявності двох і більше утриманців; 2) особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; 3) працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які отримали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам із числа депортованих з України, протягом п’яти років від часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам – колишнім військовослужбовцям строкової служби й особам, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років від дня звільнення їх зі служби. Перевагу в залишенні на роботі можуть надавати й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України).

– одночасно з попередженням про звільнення через зміни в організації виробництва і праці запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на інше місце праці на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник за власним бажанням звертається по допомогу до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України); звільнення працівника на підставах, передбачених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України);

– дотримання термінів доведення до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника –
“… водночас із … попередженням про звільнення …” (ч. 2 ст. 49 -2 КЗпП України);

– розірвання трудового договору з працівником на підставах, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, може відбутися лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч. 1 ст. 43 КЗпП України);

– керівник підприємства зобов’язаний забезпечити ознайомлення працівника, який звільняється, у т. ч. і за п. 1 ст. 40 КЗпП України, “під підпис” із наказом про звільнення з роботи (наказ Міністерства статистики України від 09.10.95 р. №253 “Про затвердження типових форм первинного обліку”);

– керівник підприємства зобов’язаний видати у день звільнення працівникові, якого звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, в т. ч. за п. 1 ст. 40 КЗпП України, копію наказу про звіль­нення з роботи (ч. 2 ст. 47 КЗпП України);

– керівникові підприємства заборонено звільняти працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації) (ч. 3 ст. 40 КЗпП України);

– про нараховані суми, що належать працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ч. 1 ст. 116 КЗпП України);

– керівник підприємства зобов’язаний забезпечити виплату працівникові у разі звільнення його за п.1 ст. 40 КЗпП України вихідної допомоги в розмірі не менш ніж середній місячний заробіток (ст. 44 КЗпП України);

– керівник підприємства зобов’язаний при звільненні працівника, в т.ч. за п.1. ст. 40 КЗпП України, забезпечити виплату всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення (в т. ч. грошової компенсації за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей). Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У разі спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування тільки тоді, коли спір буде вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП Ураїни);

– у разі звільнення працівника у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників (тобто за п. 1 ст. 40 КЗпП України) до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року не проводять (п. 4 ч.2 ст. 22 Закону України “Про відпустки”);

– керівник підприємства зобов’язаний забезпечити видачу працівникові в день його звільнення, в т. ч. за п.1 ст. 40 КЗпП України, належно оформ­лену трудову книжку (ч. 1 ст. 47 КЗпП України). У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачують середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 4 ст. 235 КЗпП України).

Особливу увагу слід звернути на те, що зазначені положення в силу ст.ст. 3, 4 КЗпП України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Варто зазначити, що нагляд і контроль за додержанням роботодавцями зазначених положень законодавства про працю здійснюють державні інспектори праці Територіальної державної інспекції праці у Львівській області (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 31), які за результатами перевірок складають акти, вносять приписи, а також складають протоколи про вчинення винуватими посадовими особами підприємств адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та передають матеріали цих справ для розгляду в суди, готують подання про притягнення керівників та інших посадових осіб підприємств до дисциплінарної відповідальності. А також за наявності ознак злочину, передбаченого ст. 172 КК України, скеровують матеріали перевірок у порядку ст. 95 КПК України в органи прокуратури для прийняття рішення.

Таким чином, якщо вас звільняють із роботи (у т. ч. за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а це особливо актуально нині в умовах економічної кризи), та при цьому порушують названі норми законодавства – це означає, що керівництво порушує законодавство про працю, відповідальність за що передбачена і Кодексом України про адміністративні правопорушення, і Кримінальним кодексом України.

джерело:Львівська газета

Синдикація

RSS-матеріал

Вхід

Зараз присутні

Зараз присутні 0 користувачів та 0 гостей.